Такі розіграші добре заходять для HR - людей, які постійно займаються підбором персоналу, проводять співбесіди практично щодня, тобто ситуація має бути повсякденною для жертв розіграші.
Дуже важливу роль відіграє перша думка про людину, яка прийшла на співбесіду. Наш герой зіткнеться саме з неврівноваженою людиною, яка на перший погляд видається звичайним середньостатистичним працівником. Під час співбесіди актор поводитиметься спочатку дуже гідно. Поступово в міру питань, які звучатимуть на його адресу, почне нервуватись. Спочатку у нього почне смикатися нога, потім почне постукувати пальцями по столу, намагаючись приховати свою агресію та емоційну нестабільність.
У момент коли актор почує відмову, або будь-яку дратівливу дію з боку героя, починає всіма силами переконати свого співрозмовника. Він дзвонить до свого колишнього роботодавця і просить дати йому рекомендацію. Найчастіше менеджери йдуть на зустріч у такій ситуації, дотримуючись етики. Наш актор дає слухавку герою, при цьому не чує, що говорить його колишній директор. А співрозмовник у трубці (так само актор) у свою чергу каже: «Слухайте мене уважно, і вдавайте, що я вам кажу позитивні речі. Цей співробітник неадекватний, взявши його на роботу, матиме багато проблем. Він не контролює свої емоції, може агресивно поводитися і ображати інших співробітників. Постарайтеся коректно йому відмовити, і скоріше позбавтеся його, поки у нього не зірвало дах. Хорошого вам дня, удачі»
Після почутих слів він дивиться на співробітника, який вже досить схвильований і поводиться не зовсім тактовно, вихоплює трубку, перекидає стілець, на якому сидів. Потроху наближаючись до потенційного роботодавця, з наростаючою нервозністю починає цікавитися, що йому сказали. У такий натягнутий момент забігають співробітники та вітають із розіграшем.
Вартість цього розіграшу залежатиме від того, чи потрібно створити масовість із претендентів на роботу. Якщо такої необхідності немає достатньо одного актора та одного статиста (телефонного абонента).